Російський полонений Олександр, який цього тижня дав тривале інтерв’ю, перебуваючи в українському полоні, розповів про свій досвід служби в Малі разом із бійцями групи «Вагнера». Він детально описав свій приїзд до країни, доручені йому завдання, умови служби, втрати серед його товаришів, а також те, що він описує як надзвичайно жорстокі медичні тренування, яким бійці нібито піддавалися після прибуття до Азаваду.
Прибуття до Малі та сім місяців служби
Олександр стверджує, що прибув до Малі у вересні 2023 року і залишався там протягом семи місяців — до квітня 2024 року.
За його словами, подорож розпочалася в Росії, звідки він разом із кількома товаришами вирушив до Сирії, зокрема на базу в Латакії. Звідти їх перевезли військово-транспортним літаком до Лівії. Після певного періоду очікування вони продовжили шлях до Бамако, столиці Малі, де їх розподілили між різними підрозділами та групами, розгорнутими на кількох військових базах.
Заробітна плата та фінансові виплати
Олександр стверджує, що його щомісячна зарплата становила близько 240 тисяч російських рублів, а після призначення командиром розрахунку автоматичного гранатомета вона зросла до 260 тисяч рублів, що, за його оцінкою, становило близько 3 тисяч доларів на місяць.
Він також зазначає, що щомісяця отримував додатково 100 доларів готівкою на особисті витрати та придбання сигарет.
Супровід малiйської армії та забезпечення пересування
Говорячи про характер своїх завдань на місцях, Олександр пояснює, що бійці «Вагнера» не брали постійної безпосередньої участі в боях. За його словами, їхнім основним завданням був супровід малiйських урядових сил та забезпечення безпеки їхнього пересування і ротації підрозділів.
Він стверджує, що малiйські військові часто уникали самостійного пересування через слабке оснащення, тому супровід бійцями «Вагнера» став важливою частиною військових операцій і переміщень між позиціями.
Олександр також розповідає про небезпеки, з якими стикалися патрулі, зокрема про саморобні вибухові пристрої, встановлені на маршрутах пересування.
За його словами, він особисто брав участь в охороні однієї з баз, використовуючи автоматичний гранатомет.
Втрати серед бійців «Вагнера»
Олександр також розповідає про втрати серед своїх товаришів під час перебування в Малі.
Він стверджує, що двоє його колег загинули, потрапивши в засідку під час патрулювання на мотоциклах.
Він також повідомляє, що ще один боєць нібито вчинив самогубство зі своєї зброї поблизу однієї з баз.
Надзвичайно жорстокі медичні тренування
Одним із найбільш шокуючих епізодів свідчення Олександра є його розповідь про те, що він називає «медичними тренуваннями», які нібито проходили бійці «Вагнера» після прибуття до Малі.
За його словами, полонених привозили для проведення практичних занять, під час яких бійців навчали надавати допомогу при тяжких пораненнях і проводити першу медичну допомогу в умовах, наближених до бойових.
Навчання включали, зокрема, висадку, використання броньованої техніки, розмінування та надання першої допомоги.
Однак його свідчення також містить розповіді про надзвичайно жорстокі медичні тренування на живих полонених, яких усередині групи називали «терористами». Водночас, згідно з наведеним свідченням, йшлося про цивільних, яких патрулі затримували у їхніх будинках або під час випасу худоби.
За словами Олександра, одного з полонених використали для навчання бійців наданню допомоги при тяжких пораненнях. До його ноги нібито прикріпили вибуховий пристрій, після чого його підірвали, внаслідок чого кінцівку було відірвано. Після цього курсантам нібито наказали відпрацьовувати процедури зупинки кровотечі, зокрема накладання пов’язок і здійснення компресії, поки полонений кричав від болю.
Олександр також стверджує, що згодом було здійснено постріл у артерію в районі пахви, щоб повторити навчання з контролю кровотечі, доки полонений не помер.
Він також розповідає про другого полоненого, якого нібито використовували для навчання бійців поводженню з пораненими. За його словами, деякі з них навчалися завдавати удару ножем у серце та прокручувати ніж усередині рани.
Щодо третього полоненого, Олександр стверджує, що йому відрубали стопу, коли він ще був живий, за допомогою сокири, щоб створити тяжке поранення, на якому бійці могли відпрацьовувати накладання компресій та спроби зупинити кровотечу. Згодом полонений нібито помер від отриманих поранень.
Олександр стверджує, що особисто не брав участі в ударах ножем або каліченні та лише спостерігав за цим. Він також заявляє, що, за його словами, бійці не мали реальної можливості відмовитися від участі або виступити проти таких практик.
Ці заяви набувають особливого значення на тлі численних звітів і свідчень із місця подій про порушення прав цивільного населення в різних районах Азаваду та Мачини, зокрема про затримання та викрадення місцевих жителів і пастухів, які, як стверджується, здійснювалися малiйською армією та представниками «Вагнера».
Завершення контракту та повернення до Росії
Олександр пояснює, що після завершення контракту у квітні 2024 року він відмовився його продовжувати та вирішив повернутися до Росії.
Він стверджує, що після повернення отримав свої виплати готівкою — близько двох мільйонів рублів.
Однак, за його словами, він витратив усю цю суму протягом трьох місяців, зокрема на вечірки, подорожі та онлайн-азартні ігри.
Від «Вагнера» до війни в Україні
Після того як у нього знову накопичилися борги, Олександр, за його словами, підписав новий контракт — цього разу з Міністерством оборони Росії — для участі у війні в Україні.
Зрештою цей етап завершився його захопленням українськими військовими. Таким чином, він опинився в ситуації, коли розповідає про свій попередній досвід у Малі та період служби у складі «Вагнера».
Значення свідчення
За словами Олександра, його свідчення містить інформацію про діяльність і функціонування російських бійців в Азаваді та Мачині, зокрема про умови їхнього розгортання, характер завдань, рівень винагороди та ризики, з якими вони стикалися.
Його розповідь також містить особливо серйозні твердження щодо тренувань із використанням полонених, а також практик, свідком яких, за його словами, він був або з якими стикалися інші бійці.
Водночас ці твердження є особистим свідченням колишнього бійця «Вагнера» і потребують зіставлення з іншими незалежними джерелами для остаточного встановлення обставин та фактів.
